Бошки марихуана планчик Похвистнево

Але, народ! Виии, шо вона така?

Слухайте, маю тему, але вчора випадла така неймовірна історія, шо розказати треба! Ви й самі знаєте, мене звуть Дімон, але всі нарікають мене Гепа. Так шо... гепішний репортаж на весь твій слух!

Отож, зустрів я одного свого сканованого товариша Макса, що він розказує, що знайшов нову закладку в нашому скверику. Він впав мене форсить наркосетики, шо якби я накурився, то мене відпустить. Я, як справжній наш Гепа, згодився, бо тільки в таких випадках можна в нас штырити на всю голову.

Пішли ми до скверика, де Макс показав мені цю закладку. Бачите, такі штуки завжди мають цікаве вигляд, а ця була особлива. Вона виглядала як мініатюрна пляшечка афганського пивка з дуже цікавим наповненням. Ми вирішили взяти товар на точці і перевірити цю нововведену закладку.

Та що я скажу, браття! Наче би я десять років скуфом не був! Ця закладка підтягла мене до іншого рівня накурювання, які зображають наші батальйони, аби трохи підціфрити ситуацію. Сиділи ми з Максом на лавці, кайфуючи від штыру найкращої якості.

На самому ділі, коли я курю марихуану, я відчуваю себе зовсім іншою людиною. Так, хто подумав би, що з цієї шкурки виросте жіночка? Але, чесно кажучи, я почав задумуватись про це. Думаю, в мене вже кайфу не вистачає, тому і хочеться змін. Я живу свободою, прокачую свій дрівник, але воно вже не так, як раніше. Так шо, гайда далі в цю історію!

Ось так я і почав фантазувати про своє нове життя у жіночому тілі. Але я не хочу бути просто звичайною жінкою, я хочу бути настільки крутою, шо всі мужчини будуть на мене дивитись з завистю. Я хочу мати стиль і харизму, бути вмілою в управлінні авто і прекрасно знаючи всі модні тренди.

Але, справедливо казати, я ще не знаю, як виглядатиму у жіночому образі. Про запахи, зачіски і макіяж мало хто задумується з-за меж своїх масок-скейтових. Щож, мені доведеться нанюхатись так само, як шляпуватимуся. Аромати будуть моїми новими знаряддями, а волосся - своєю родзинкою.

Всі розуміють, що дівчата деталі макіяжу знають набагато краще за нас. Якщо щось не так, то вони усе перероблять. Тому, щоб стати справжньою красунею, потрібно шукати гуру, якій можна довіряти. Тут мені на допомогу прийшли інтернет і мої друзі, що сидять тільки перед компами.

То, що я знайшов на цих сайтах, буде моїм першим заднім мостом в жіночий світ. Я зважився зареєструватись і задати всі свої питання, адже якщо когось цікавить моя мета, то тільки глузд знати все про школу макіяжу, стилістику чи стрижки, які не відповідають новим трендам.

Отже, це моя історія, що вона закінчиться, я не знаю. Але я вже бачу, як я стою на залізній дорозі, оглядаючи незнайомців в повному подиві, у своєму новому жіночому образі. Хоча, можливо, з новими друзями пройдемо цей шлях разом, навіть з куркою з руки. Хто знає, Дімон-Гепа став Ганною чи Юлею. Життя непередбачуване, нема шо сказати!

Жизнь, братан, все крутится, как закладки в сумочке нашей любимой нарколога. Все началось с промокашки, что она нам выписала. Болтушка, джантик, ебать, какие же это были названия, я и сам запутался в этом наркословаре. Но ничего, просто разведу на базаре этих дебилов и все будет окей.

И так, решили мы с кумарами зайти в тот дырявый трэп-хаус на пятом этаже. Темнота, грязь, и пахнет каким-то говном. Я задумался, а где же эти шишки марихуаны? Мы стояли, как тупые пингвины, не зная, что делать. Но, братишка, назойливая мысль проникла в мой мозг – развести этого дебиловатого продавца на базаре. Ведь кто знает, может он на самом деле имеет весь этот гандон в своей заднице?

И вот, братва, я решился – подошел к нему, обнял его за плечо и промычал:

«Йо, мужик, а тут у тебя какие-то шишки есть? Покрутишь нас?»

А он такой совсем непонятливый, глючный, неуютный тип, и только глазами моргал, как алкаш после очередной попойки. Я подумал, братишка, ну их в задницу, и сам отошел в сторонку, проклиная этот сраный отрывок реальности. Но, знаешь, что было потом? Он тихо, словно девочка, шепнул мне:

«Ну давай, братан, трэпи, принимай шишки!»

Мои глаза стеклились, словно детские глазки после первой шмали, и я резко обернулся к нему, прыгнул на его шею и закричал:

И так, братва, я купил эти чертовы шишки у него. Гореть им в аду, все равно это же наркота, а я белый и пушистый, как сибирский котик.

И тогда я, братишка, сел на окно, и начал писать желтой струей прямо на прохожих. Они кричали, ругались, называли меня наркоманом, но мне похуй, братва, я же шмалял эту хуйню.

Прошли дни, недели, месяцы. Мы стали настоящими джантиками, трэпили каждый день, пока мозги не превратились в хлам. А отходняк, братков, он надолго вспоминался. Это было нечто, когда ты не можешь встать с кровати, потому что лимфоноды пиздато болят, а ты проклинаешь этот гребаный мир.